Рак прямої кишки - симптоми, діагностика, лікування
Що таке рак прямої кишки?
Рак прямої кишки - це злоякісна пухлина, джерелом якої є епітелій слизової оболонки прямої кишки. Часто в літературі вживається термін колоректальний рак на означення пухлини товстого кишківника, одним з відділів якого є пряма кишка. Так як пухлина кожного відділу має свої клінічні прояви, вимагає певних досліджень і тактики лікування, фахівці поділяють пухлини товстого кишківника, прямої кишки й ануса. Пухлини, які локалізуються на відстані 15 см і нижче від ануса, потрапляють у категорію пухлин прямої кишки, розташовані вище - є пухлинами товстого кишківника.
Що спричинює рак прямої кишки?
Факторами ризику виникнення раку прямої кишки є такі:
1. Генетика та спадковість. Уважається, що близько 75% випадків виникнення раку товстого кишківника, відповідно й прямої кишки, є спорадичними (випадковими). У 25% випадків простежуються випадки «сімейного» раку товстого кишківника. За цього близько 5-6% випадків виникнення раку товстого кишківника пов'язане з генетичними мутаціями.
2. Хвороба Крона
3. Дієта з обмеженням у раціоні клітчатки й великим вмістом тваринних жирів
4. Вік понад 50 років
5. Злоякісні процеси іншої локалізації
6. Куріння, ожиріння, травми, контакт з промисловими канцерогенами.
Наскільки розповсюджений рак прямої кишки?
Згідно з даними медичної статистики, рак прямої кишки є третім за поширеністю онкологічним захворюванням після раку шкіри. У Європі частота його виникнення становить 15-25 випадків на 100000 населення на рік. В Україні щорічно хворіють на рак прямої кишки 14-18 чоловік з 100 тисяч населення.
Захворювання частіше виникає у старшій віковій групі: від 50 до 80 років.
Види раку прямої кишки
Найчастіше виникає пухлина аденокарцинома (майже в 95-97% випадків), джерелом якої є клітини слизової оболонки прямої кишки. До рідкісних злоякісних пухлин прямої кишки (частота їх виникнення в сукупності становить не більше 3%) приналежними є такі:
• карциноїд
• лімфоми
• нейро-ендокринні пухлини
• персневидно-клітинний рак
• солідний рак прямої кишки
• скірозний рак (скір)
• плоскоклітинний рак.
Карциноїд – відносно повільно зростаюча пухлина.
Первинні лімфоми прямої кишки зустрічаються вкрай рідко, у 0,2% випадків. Найчастіше зустрічаються В-клітинні лімфоми.
Нейро-ендокринні пухлини походять з нейроендокринних клітин (APUD-системи). Мають вигляд одиночного (солітарного) вузла.
Персневидно-клітинний рак (в 3-5% випадків), частіше зустрічається у молодих людей (до 40 років).
Плоскоклітинний рак (до 2% випадків), частіше виникає в перехідній зоні між прямою кишкою і анальним каналом.
Терміном скірозний рак або скір позначають карциному високої «кам'янистої» щільності.
Недиференційований рак характеризується швидким інфільтративним ростом і раннім метастазуванням.
Діагностика
Діагностика раку прямої кишки
Встановлення діагнозу базується на підставі пальцевого ректального обстеження (у жінок його доповнюють вагінальним обстеженням), ендоскопічних методів обстеження з біопсією для гістологічного обстеження. Пальцеве дослідження прямої кишки дозволяє пальпаторно визначити наявність пухлини і її характеристики: розміри, щільність, рухливість. До ендоскопічних методів обстеження належить ректороманоскопія. За допомогою ректороманоскопії вдається визначити пухлини, недосяжні під час пальцевого дослідження.
Іригографія - рентгенологічний метод дослідження з використанням контрасту. Контрастом наповнюють пряму кишку і роблять низку знімків.
Для уточнення ступеню поширення пухлини (проростання за межі кишківника), виявлення метастазів у регіонарних лімфовузлах і віддалених (в інших органах) проводять додаткові методи дослідження:
- Фіброколоноскопію (ендоскопічний метод дослідження товстого кишківника);
- Обзорну рентгенографію органів черевної порожнини;
- Комп'ютерну томографію;
- Магнітнорезонансну томографію;
- УЗД;
- Радіоізотопне сканування печінки;
- Діагностичну лапароскопію;
- Загальні клінічні та біохімічні дослідження крові, визначення карциноембріонального антигену;
- Гістологічне дослідження (вивчення тканини отриманої в ході біопсії або операції).
Діагностика раку прямої кишки в Німеччині. Детальніше.
Крім стандартних методів обстеження пацієнта з раком прямої кишки в низці випадків рекомендується проведення імуногістохімічних досліджень, що дозволяють вивчити молекулярні й біологічні властивості пухлини. Засновуючись на отриманих даних, фахівці можуть оптимізувати тактику лікування, спрогнозувати перебіг і результат захворювання.
ДІЗНАТИСЯ ЩОДО ВАРТОСТІ ЛІКУВАННЯ!
Онкомаркери
Одним з маркерів, що відображають наявність у організмі людини злоякісної пухлини, зокрема раку прямої кишки, є раково-ембріональний антиген. Ця речовина білкової природи в нормі синтезується клітинами шлунково-кишкового тракту плода й ембріона. В організмі здорової дорослої людини раково-ембріональний антиген утворюється в обмеженій кількості. Допустимі лабораторні значення складають 0-5 мг/мл у сироватці крові. За наявності раку прямої кишки рівень раково-ембріонального антигену підвищується. Граничними значеннями вважаються 5-7 мг/мл, діагностично значущими є значення більше 8 мг/мл.
Важливо! Цей показник не є специфічним маркером пухлин прямої кишки й може підвищуватися під час злоякісних процесів іншої локалізації. Щоб уникнути плутанини, оцінку результатів аналізу може проводити тільки лікар. Підвищення рівня раково-ембріонального антигену після лікування в більшості випадків свідчить про рецидив захворювання. Помилкові підвищені результати можуть бути в курців і людей, що страждають алкоголізмом.
Онкомаркер СА 19-9 являє собою речовину глікопептид, яка в нормі виробляється клітинами жовчовивідної системи. Допустимими є показники цього маркера в крові до 39 Од/мл. Підвищення рівня СА 19-9 може свідчити про онкологічні процеси, які розвиваються в організмі людини, у тому числі – рак прямої кишки. Цей показник не є специфічним і може підвищуватися за наявності раку іншої локалізації. Незначне підвищення СА 19-9 може спостерігатися під час хронічних захворювань органів травної системи.
Стадії раку прямої кишки
Фахівці виділяють чотири стадії раку прямої кишки.
Основні критерії оцінки стадії хвороби, це:
- розміри та локалізація пухлини
- розповсюдження раку на регіонарні лімфовузли
- наявність метастазів у віддалені органи.
Стадія 0: рак in situ (рак «на місці)
Стадія I: пухлина, що проростає підслизовий і м'язовий шар стінки прямої кишки
Стадія II:
IIA - пухлина, що виходить за межі підслизового шару та вражає тканини навколо прямої кишки (навколоректальну або мезоректальну клітковину) від 1-15 мм.
IIB - проростання в біляпрямокишкову клітковину понад 15 мм і ураження сусідніх органів
Стадія III:
IIIA (пухлина, що проростає підслизовий і м'язовий шар) із залученням до процесу 1-3 регіонарних лімфовузлів
IIIB (пухлина, що проростає підслизовий шар і вражає навколоректальну клітковину) із залученням до процесу 1-3 регіонарних лімфовузлів.
Стадія IV Пухлина з віддаленими метастазами.
Лікування
Види лікування раку прямої кишки
Хірургічні методи
Хірургічна тактика залежить від розмірів і розташування пухлини, стадії хвороби, наявності й відсутності факторів ризику (ураження лімфовузлів, мезоректальної клітковини, низькодиференційована пухлина).
Вирізняють такі варіанти хірургічного лікування:
• Поліпектомія за певних форм раку
• Трансанальна резекція прямої кишки й трансанальна ендоскопічна резекція
• Низька передня резекція прямої кишки
• Черевно-анальна резекція з низведенням сигмовидної кишки (формування сфінктера)
• Екстирпація прямої кишки з виведенням стоми
• Евісцерація органів малого тазу з формуванням стоми.
У певних клінічних ситуаціях альтернативою хірургічним методам лікування можуть бути такі методики:
• Кріохірургія
• Радіочастотна чи лазерна абляція
Променева терапія
Основними цілями проведення променевої терапії під час раку прямої кишки є такі:
• знизити ризик рецидиву пухлини
• дозволити виконати хірургічне втручання за наявності розповсюджених пухлин (зменшити об'єм пухини).
Варіанти проведення променевої терапії:
Зовнішня променева терапія або дистанційна. У цьому випадку джерело випромінювання знаходиться поза тілом людини. Для її забезпечення використовується певна апаратура.
Внутрішня променева терапія. Проводиться з використанням носіїв радіоактивних речовин у вигляді катетерів, «насіння», капсул, які поміщаються в тілі людини, безпосередньо поблизу пухлини.
Лікування раку прямої кишки в Німеччині. Детальніше.
Хіміотерапія
Метод лікування з використанням певних медикаментів, які знищують або зупиняють зростання і ділення ракових клітин. Терапія проводиться системно, тобто препарати вводяться всередину, у м'яз або внутрішньовенно, і проникають у системний кровотік пацієнта.
Варіантом регіонарної хіміотерапії є метод хіміоемболізаціі. Під час використання цього методу препарати для хіміотерапії вводять у артеріальну судину, що живить певний орган або його відділ. Використовується для лікування метастазів раку прямої кишки в печінку.
Таргетна терапія або біологічна терапія
До цього виду лікування відноситься застосування синтезованих моноклональних антитіл, які допомагають розпізнавати імунній системі людини ракові клітини, блокувати їхнє зростання і поширення пухлини.
Клінічні дослідження
Проводяться з метою визначення нових, найбільш безпечних і ефективних методів лікування. Пацієнти, які потрапили в групу клінічних випробувань, можуть одними з перших отримати новий метод лікування.
Лікування залежно від стадії
Стадія 0 (рак in situ):
Хірургічні методи лікування (поліпектомія) або альтернативні методи хірургічного лікування (електрокоагуляція, лазерна абляція).
Стадія I:
- Хірургічне лікування + передопераційна хіміотерапія і післяопераційна променева терапія (трансанальна резекція)
- «Велике» хірургічне втручання (з повним видаленням мезоректальної клітковини).
Стадія II-III:
Передопераційна хіміотерапія і променева терапія + різні модифікації хірургічного методу лікування + післяопераційна хіміотерапія.
Стадія IV: Хірургічні методи лікування (паліативні або «полегшувальні»), у тому числі резекції органів уражених метастазами. Паліативна хіміо- та променева терапія.
Певні категорії пацієнтів:
У ослаблених або літніх пацієнтів (старші 80 років) можливе проведення короткого курсу променевої терапії з подальшим хірургічним лікуванням.
Нагляд у майбутньому
Після проведення лікування пацієнт залишається під наглядом фахівців. Метою спостереження є попередження рецидивів і проведення своєчасного паліативного хірургічного лікування або хіміотерапії. Пацієнту рекомендується відвідувати фахівця кожні 6 місяців протягом двох років після закінчення терапії. Протягом року рекомендується проведення колоноскопії, а також кожні 5 років, якщо було проведено резекцію поліпів.