Діагностика й лікування хвороби Паркінсона
Діагностика й лікування хвороби Паркінсона
Неврологічне захворювання, назване на честь англійського лікаря Джеймса Паркінсона, характеризується наявністю в пацієнта скутості, неконтрольованих рухів тіла, порушень координації й рівноваги. Згодом виникають проблеми з ходьбою й мовленням. Супутниками хвороби Паркінсона є безсоння, забудькуватість, депресія, швидка стомлюваність, а також зміни психіки й поведінки. Ризик захворіти є як у жінок, так й у чоловіків. Хоча, за статистикою, чоловіки хворіють частіше.
Ознаки захворювання
Причиною появи симптомів хвороби Паркінсона стає порушення або відмирання нервових клітин, що відповідають за вироблення дофаміну й розташовані в частині мозку, що контролює рухову функцію. Дефіцит цієї важливої хімічної речовини спричиняє численні збої неврологічного характеру.
Про наявність хвороби Паркінсона сигналізують:
- тремтіння рук, кистей, ніг, щелепи чи голови;
- підвищення тонусу м'язів, при якому вони залишаються скороченими протягом тривалого часу;
- уповільнення рухів (брадикінезія);
- розлад рівноваги й координації.
Діагностика
На жаль, спеціальних лабораторних тестів виявлення хвороби Паркінсона немає. Для збору анамнезу, крім неврологічного огляду, лікар може вдатися до додаткових досліджень: аналізів крові, комп'ютерної томографії, генетичного тестування, магнітно-резонансної або позитронно-емісійної томографії. Одним із методів діагностики цього захворювання є й перевірка згортання білка альфа-синуклеїну шляхом спинномозкової пункції або біопсії шкіри.Виявлені несправності альфа-синуклеїну найчастіше свідчать про ймовірність наявності захворювання.
Терапія хвороби Паркінсона
Незважаючи на те, що це дегенеративне захворювання нервової системи є невиліковним, існує низка дієвих методик, котрі знімають симптоматику хвороби Паркінсона. Окрім традиційної терапії препаратом «Леводопа», сучасна медицина використовує й інноваційні підходи.
Стимуляція мозку (DBS)— хірургічне втручання, що дозволяє імплантувати в мозок електроди для стимуляції ділянок, що відповідають за рухову функцію.
Лікування за допомогою генної терапії: зупинити процес швидкого перебігу захворювання може модифікація генів, котрі відповідають за вироблення певних білків.
Клітинна терапія дозволяє уповільнити розвиток хвороби Паркінсона шляхом заміни постраждалих нейронів мозку підсадженими стовбуровими клітинами.
Стимуляція імунної системи передбачає використання антитіл для ліквідації аномальних білків у мозку, що сприяють прогресу хвороби.
Новий підхід до застосування медичних препаратів, розроблених для лікування інших захворювань, дозволяє успішно застосовувати їх для локалізації запальних процесів при хворобі Паркінсона.
Використання сфокусованого УЗД з МРТ (MRgFUS) дозволяє позбавитися тремору шляхом лікування ураженої ділянки мозку ультразвуком.
Попри те, що більшість інновацій в терапії хвороби Паркінсона перебувають на етапі розробки й дослідження, вони відкривають нові можливості в боротьбі з цією підступною недугою.
