Вірусні гепатити: діагностика та лікування за кордоном

Вірусний гепатит – запальне захворювання печінки, інфекційної природи. Найчастіше причиною недуги є віруси: А, У, З, Е і D.

Вірусний гепатит: поширеність захворювання
Найбільш поширеними вважаються вірусні гепатити В, С та А. Згідно з даними, наданими Всесвітньою Організацією охорони здоров'я (ВООЗ), на вірусні гепатити В і С хворіють близько 500 млн. осіб по всій земній кулі. На жаль, в даний час тенденції до зниження захворюваності на вірусні гепатити не відбувається, швидше навпаки, кількість виявлених випадків вірусного гепатиту зростає.

У чому небезпека хвороби?
Вірусні гепатити призводять до порушення функції печінки – органу, що бере участь у багатьох життєво важливих функціях організму. Зокрема, у процесах детоксикації, кровообігу, травленні тощо. Ступінь дисфункції печінки залежить від агресивності вірусу та особливостей перебігу захворювання. Деякі види хронічного вірусного гепатиту у певному числі випадків закінчуються цирозом чи первинним раком печінки.

Вірусний гепатит: особливості діагностики
У діагностиці вірусних гепатитів спираються на клінічні дані (скарги та огляд пацієнта) та лабораторні критерії. Найбільш поширеними скаргами пацієнта, що переносить гепатит, є слабкість, швидка стомлюваність, сонливість, періодично нудота, болючість у правому підребер'ї. Порушення пігментного обміну (гіпербілірубінемія) призводить до появи жовтяниці – жовтяничного фарбування шкіри та слизових оболонок. Слід сказати, що скарги та жовтяниця не є постійними симптомами. У ряді випадків захворювання може протікати безсимптомно, зокрема – гострий гепатит С. Через відсутність симптомів у гострому періоді та тяжких наслідків надалі вірусний гепатит С прозвали «лагідним вбивцею».

Серед лабораторних критеріїв першому місці стоять загальні клінічні дослідження (загальний аналіз крові), біохімічний аналіз крові (підвищення АЛТ, АСТ, рівня білірубіну), і навіть серологічні маркери гепатиту (антигени вірусу, антитіла до вірусу чи фрагментам вірусу, ДНК чи РНК вірусу) .

Вірусний гепатит: особливості лікування
Найбільш поширеними препаратами, призначеними для лікування вірусного гепатиту, є противірусні засоби: інтерферон альфа, пегільований інтерферон, рибавірин. Слід сказати, що противірусні препарати прямої дії призначають не завжди. Фахівець приймає рішення залежно від виду гепатиту, стану пацієнта, лабораторних даних та супутніх захворювань. У лікуванні важлива дієта, обмеження фізичної активності, гепатопротекторні препарати, у ряді випадків – жовчогінні засоби.

ДІЗНАТИСЯ ВАРТІСТЬ ЛІКУВАННЯ!

Вірусний гепатит А
Причиною захворювання є вірус гепатиту А. У більшості випадків ця недуга має доброякісний перебіг. Джерелом інфекції є хвора людина. Вірус виділяється з фекаліями та передається від людини до людини із забрудненою водою та харчовими продуктами, а також за допомогою побутових контактів. Парентеральному (через кров) та трансплацентарному (від матері до плоду) шляху передачі не надають практичного значення.

Чим небезпечна інфекція?
Вірусний гепатит А хоч і рідко, але все ж таки може мати важкий або блискавичний перебіг, при якому розвивається стан, що загрожує життю – печінкова недостатність. Гепатит А супроводжується інтоксикацією та нетривалим порушенням функції печінки. Хронічна форма захворювання не формується.

Гепатит А: діагностика
Діагностично важливими тестами є визначення:
IgM анти-HAV – антитіл класу М до вірусу гепатиту А.
IgG анти-HAV – антитіл класу G до вірусу гепатиту А (імунологічна пам'ять, показник залишається позитивним довічно після перенесеної інфекції).

Гепатит А: лікування
Спеціального лікування немає. Важлива підтримуюча терапія, дієта та дотримання режиму дня. Для профілактики застосовують вакцинацію від вірусного гепатиту А, дотримання заходів гігієни та санітарії.

Вірусний гепатит В
Причиною захворювання є вірус гепатиту В. Джерелом інфекції є людина: вірусоносій або хворий. Вірус гепатиту В виявляється у всіх біологічних рідинах людини, але у передачі інфекції значення має кров, сперма та слина.
Виділяють гострий і хронічний перебіг вірусного гепатиту В. За ступенем тяжкості виділяють легкий, середній тяжкості та тяжкий перебіг.

Зараження гепатитом можливо:

• При переливанні крові від інфікованого донора
• При незахищених статевих контактах (у тому числі при орально-генітальних)
• При користуванні забрудненими шприцами, ін'єкційними голками, а також голками для акупунктури
• Під час випадкових травм голками та медичним інструментом (у тому числі стоматологічним)
• Трансплацентарно (від матері до плоду)
• Під час грудного вигодовування у разі, якщо є травма соска (але не через молоко!)
• Під час пірсингу, манікюру, татуювання – за умови використання нестерильного інструменту.

Чим небезпечна інфекція?
При хронічному перебігу гепатиту В (5-10% всіх випадків) існує ризик розвитку цирозу печінки та первинного раку печінки. Блискавична форма гострого гепатиту В (0,1-0,5%) має тяжкий перебіг і в ряді випадків супроводжується фатальними ускладненнями. У жінки, яка захворіла на гепатит В під час вагітності, є ризик розвитку викидня і передчасних пологів.

Гепатит В: діагностика
Діагностичними тестами є:

• визначення антигенів вірусу в крові (НВsAg, НВеAg)
• антитіл до антигенів вірусу (anti-HBc IgM, anti-HBc total)
• визначення ДНК вірусу гепатиту В (ПЛР до HBV-DNA)

НВsAg – поверхневий антиген вірусу гепатиту В.
НВеAg – ядерний антиген вірусу.
Аnti-HBc IgM – антитіла до ядерних антигенів вірусу гепатиту В класу М.
Аnti-HBc total – сумарні антитіла до ядерного антигену вірусу гепатиту В.

Гепатит В: лікування
Самовилікування при гострому гепатиті відбувається в 95-99% випадків. Тактика лікування пацієнтів з хронічним гепатитом залежить від функціонального стану печінки, супутніх захворювань, у тому числі поєднаних інфекціях таких як ВІЛ, гепатит С і т.д.

Спостереження за пацієнтами веде лікар гепатолог чи інфекціоніст. При неускладненому перебігу вірусного гепатиту В противірусна терапія не призначається. Противірусна терапія рекомендована людям з ослабленим імунітетом та супутніми тяжкими хронічними захворюваннями. З противірусних препаратів призначають Ламівудін, альфа-інтерферон, у ряді випадків розглядають призначення пегільованих інтерферонів.

Профілактика
Найбільш ефективним способом профілактики є вакцинація. В даний час існує кілька різновидів вакцин від гепатиту В. Згідно з проведеними дослідженнями вони не мають суттєвих відмінностей у ефективності та безпеці. Вакцинація призводить до утворення в організмі людини захисних титрів антитіл до поверхневого антигену вірусу гепатиту В (НВsAg) у 95% щеплених дітей та 90% дорослих.

Згідно з рекомендаціями ВООЗ, при попаданні біологічних рідин хворого на гепатит В на іншу людину (на слизові оболонки, в око, статевий контакт), необхідно якнайшвидше ввести імуноглобулін проти гепатиту В (HBIG) і провести вакцинацію від гепатиту В за прискореною схемою.

Гепатит С
Захворювання викликає вірус гепатиту С. Ця інфекція часто набуває хронічного перебігу (60-85%).
Найчастіше вірус гепатиту З передається через кров. Вкрай рідко при статевих контактах (0,2-2%), також рідко від матері плоду (до 5%).

Зараження гепатитом С можливе:

• Під час переливання крові та її компонентів
• При повторному використанні шприців від інфікованої людини
• При випадковому уколі медичною голкою, яка була використана інфікованим пацієнтом
• Під час гоління (при користуванні бритви від інфікованої людини)
• При проведенні процедур гемодіалізу
• Під час нанесення татуювання, проведення медичних маніпуляцій (ендоскопії), пірсингу.

Вирізняють гострий і хронічний перебіг гепатиту С. Вкрай рідко спостерігається блискавична форма. Часто інфекція протікає безсимптомно, що не дозволяє провести адекватне лікування у гострій фазі захворювання та сприяє трансформації гепатиту у хронічну форму.

Гепатит С: діагностика
Діагностичними тестами є:

• Виявлення за допомогою ПЛР РНК вірусу гепатиту С. Вірусну РНК вдається виявити через 1-3 тижні після початку хвороби.
• HCVcoreAg – ядерний антиген вірусу гепатиту С
• Антитіла до вірусу гепатиту С (анти-HCV IgG, анти-HCV core IgM, анти-HCV core IgG). Антитіла вдається виявити який завжди (у 50-70% випадків), зазвичай, не раніше 3 місяців після інфікування.

Гепатит С: лікування
Необхідність активного лікування гострої форми гепатиту є дискутабельним питанням. Ряд зарубіжних та вітчизняних фахівців рекомендують призначення препаратів альфа-інтерферону, відзначаючи при цьому, що лікування гепатиту С у гострій фазі насамперед спрямоване на запобігання хронізації процесу. Є дані про самолікування від гострої форми гепатиту С. Критерієм лікування є зникнення вірусної РНК протягом першого місяця захворювання. Якщо аналіз ПЛР із визначенням вірусної РНК залишається позитивним через місяць від можливого інфікування, то починають терапію захворювання.

Лікування хронічного гепатиту С полягає у призначенні пегільованого інтерферону альфа та рибавірину. Тривалість лікування становить 12, 24 або 48 тижнів, залежно від генотипу вірусу гепатиту С, що спричинив захворювання.
Побічні ефекти противірусної терапії змушують припинити курс лікування достроково у середньому 10% пацієнтів.

В останні кілька років відбулися деякі зміни у схемах лікування вірусного гепатиту С. Зокрема, з'явилися препарати, що інгібують реплікацію вірусу: Хорвані та Совальді.